Полліанна

Одинадцятирічна Полліанна після смерті батьків залишилася зовсім одна, і єдиною родичкою, яка може про неї подбати, виявляється багата тітка Поллі. Тітка Поллі відома своєю суворістю, так що для Полліанни переселення до неї означає початок нового життя – того, де діють суворі заборони, і немає жодної людини, яка любила б дівчинку такою, якою вона є. Втім, Полліанна не сумує: тато давно навчив її маленькому секрету, як зробити своє життя кращим – що б не відбувалося навколо, треба завжди радіти життю та зберігати оптимістичний настрій. Так що Полліанна, пам'ятаючи про слова батька, почала дотримуватися його поради і щокроку випромінювати оптимізм і доброту. Такий настрій не був з розумінням зустрітий у суспільстві, де тепер обертається Полліанна: ні сувора тітка, ні її сусіди не вважають, що сумне життя в маленькому містечку здатне хоч у когось викликати радість. Втім, що б вони не думали, Полліанна залишається вірною своїм принципам.