Бекет

У 1066 році Вільгельм Завойовник та його нормандська армія вторглися в Британію, розгромив саксонців у битві при Гастингсі. Генріх ІІ, онук Вільгельма, продовжує панувати над пригнобленими саксонцями, спираючись на силу мечів своїх баронів та владу свого духовництва. Генріх ІІ та Томас Бекет, його колишній канцлер, мають напружені стосунки, які виникли після того, як Генріх призначив Бекета архієпископом Кентерберійським. Генріх ІІ бажає, щоб Бекет підтримував його в управлінні країною, але Бекет відмовляється, виправдовуючи це своїми обов'язками як духовної особи. Генріх ІІ, розлючений, наказує своїм баронам, щоб вони не слухали Бекета, але той продовжує наполягати на своїй незалежності. Генріх ІІ, не бажаючи втрачати контроль, вирішує залучити Бекета до своєї сторони, пропонуючи йому привілеї та підтримку.